«Якщо ми йдемо в знаннях уперед, а в моральності
назад, то ми йдемо не вперед, а назад»
(Аристотель)
Людина і Всесвіт Землі,
Як крапля води в океані,
В безбережних світах планет
У зоряному Світозарі.
Маленька Планета моя,
В гармонії і в рівновазі,
Нам Бог дає всім життя -
З Природою жити в повазі.
А ми, як варвари в зраді,
Без екологічної свідомості…
Боляче Землі - Матері!
Вона не прощає «вольності»!
Так хто ми такі? По хижацьки -
Турботливі експлуататори,
Природні ландшафти Землі
Знищуємо аваріями.
Над довкіллям вандали – ми,
Набати – сигнали тривоги:
Безвідповідальність! - дзвони Землі -
В катастрофі Чорнобильські наслідки:
В купі стражденних літ
В серці калатає біль,
Верніть отой кисень живий,
Тим, хто ішов у той бій.
Скрізь пелену гіркоти,
В розпечене жерло війни,
В обійми невидимих гроз,
В смертельне проміння доз.
Тим, хто пожежу гасив,
Чистив дахи і все мив,
Хто будував «саркофаг»,
Хто людям життя рятував.
Тим, хто у пеклі згорів,
На смерть йшов, переміг,
З хворобами вів двобій,
Життя на вівтар положив.
Велетні крани з весни
Не торкані з тої біди,
В тиші гіганти ЧАЕС
І «Саркофаг» завмер…
Чи буде почута Природа?!
Чи станемо ми на олімп
У ролі людського розуму,
У сфері вселенських світил?
Послухайте, люди, симфонію
Музику природи й душі,
Диво унікальності Світу -
Біоструми розуму на Землі!
Замріяно дивимось вдаль
Лелеки летять у той рай,
Де домівки і рідний край,
Наче прекрасний сад.
У кожний куточок землі,
Де діброви й ліси у красі
І нам їх усі берегти,
І жити в домівці Землі.
Лиш пам'ять знову болить!
Приречені наче живі
Ліквідатори тої біди,
Глобального плачу Землі.
Чорнобиль що не минув,
Не гасне розпечений душ.
Розп’ята совість ятрить,
Тяжко на серці від мук:
Хто ми без екології душі?
Хто ми без життя Землі?
Без духовності, в думках чумні,
Без Божого ставлення до Землі?!
Композитор – наша Природа,
Звертається апофеозом,
Слухайте всі: - Я - жива!
Разом з музикою Берліоза!
Любіть рідну Землю свою,
Будьте з атомом в мирі
І пройде той час полину,
Настануть часи жити в мирі.
Щоб ніколи не повторились
Катастрофи глобальних страхіть,
Щоб подвійні стандарти не стали,
Спалахами жахіть - лихоліть.