Позаздрив

Анатолий Тарасовский
Я, глядючи,  дивуюсь - біля  ганку
Пухнастик  мій, за  звичкою , бува
Так вправненько  вилизує сметанку,
При цьому й  муркотіть не забува.

Хоч не голодний , діти ж бо  кормили,
Та  є  режим, і винятків нема,
Лишень,  подумав - як би  не кортіли,
Ми б не змогли так  їсти… Та  дарма  -

Навчишся   працювати язиком,
Коли  розбита пляшка з коньяком…