Коли жінки були жінками –
Носили сукні, а не щось, –
Чоловікам тоді жилось,
Немов думкам поміж рядками...
Подобались чоловікам
І очі з-під легких вуалей,
І обриси жіночих талій,
І тіні мрій про сам-на-сам.
І хочеться минулих мрій,
Щоб знов вуаль... І знову очі:
Ті – загадкові, ті – жіночі,
В яких є таїна з-під вій...
І ностальгія не пройшла.
І ностальгія неминуча.
І таїна жіноча мучить
Вуаллю тайного тепла...