Великий Степ

ВЕЛИКИЙ СТЕП

Великий Степ розкритими долонями
Трима шляху розгорнутий сувій
Між пасовищ з замріяними конями.
Босоніж тепла стежка. Степ живий!

Колись було, оцими же ковилами
Ішли могутніх турів череди,
Й так само пливло шовковими хвилями
Ковилля, наче океан води.

Тоді не відав степ людської пагуби,
Ще не курився над шляхами пил,
І чисте небо підпирали пагорби
Ще без болючих чиряків могил.

Дернини ще не краялись підковами,
Не різав плуг тендітне хутро нив,
Що нині зриті, вбиті, асфальтовані,
І очерет по балках не горів.

Епохи з болем, ери з катуваннями
Не залишили степові надій,
Й лише мабуть що навок чаклуваннями
Великий Степ і досі ще живий.

18.05.17