* * * (Анатолий Штейгер, http://az.lib.ru/s/shtejger_a_s/text_1934_poe.shtml)
Нет в этой жизни тягостней минут,
Чем эта грань - не сон и не сознанье.
Ты уж не там, но ты еще не тут,
Еще не жизнь, уже существованье.
Но вот последний наступает миг,
Еще страшнее этих - пробужденье.
Лишь силой воли подавляешь крик,
Который раз дозволен: при рожденьи.
Пора вставать и позабыть о снах,
Пора понять, что это будет вечно.
Но детский страх и наши боль и страх
Одно и то же, в сущности, конечно.
* * * (вільний переклад П.Голубкова)
Немає миті тяжче в нас, мабуть,
Чим грань - не сон, але ще щось безтямне.
Ти вже не там, але ти ще не тут,
Ще не життя, але вже існування.
Та ось настане мить, хоч ти не звик,
Пробудження – це, мабуть, ще страшніше.
Пригнічує там сила волі крик,
Дозволений народженому лише.
Пора вставати, годі жити в снах,
Це буде вічно, всі надії марні.
Хоч страх дитячий, й наші біль і страх -
Одне і те ж, по суті є, звичайно.