***
Мальчик мой, мальчик: снято с подрамника
ПолОтна надежд моих юных - за грош...
Лица твоего живая керамика -
Всё, из чего мне писать свой вирш.
Не целоваться по тёмным скверам,
Не с мокрых прилавков берёзовый сок -
Я ж теперь вся в фешенебельной скверне,
Названье которой - "бальзаковский век".
Хоть ты очами всю меня вымучь -
Мальчик, ты знаешь, всё это не то:
Я ж разжилася на собственный имидж -
Шлют мне в отель уже розы - но кто?..
...Только из липких огней ресторанных,
С высокогорья блестящих дворцов
Я выношу, как зияющей раной,
Твоё полудетское - Боже! - лицо,
Где скулы - крутые, и губы - упрямы,
И всё ещё сыро и влажно - но нет:
В таких есть готовность на жертвы и раны,
Как скрытый в глубинах пожара отсвет.
В зеницах от слёз расплываются свечи...
Ты из единых, как из молений:
Узнала в лицо тебя, не по встречам,
Памятью гениев и сновидений.
Дрожу, как будто автокатастрофу
Вдруг увидела я на бегу:
Такой медально-скульптурный профиль
В юности мог бы носить Богун!
Ты глотаешь клубок горячий,
Ты весь ещё из поисков и встреч.
Хлопчику, хлопчику, я тебя бачу* -
Но не могу тебя остеречь.
* бачу - вижу
***
Хлопчику, хлопчику, знято з підрамника
Полотна надій моїх юних - за гріш...
Твого обличчя глевка кераміка -
Все, з чого маю писати вірш.
Не цілування по темних скверах,
Не з мокрих прилавків березовий сік -
Я ж тепер вся в фешенебельній скверні,
Котрій наймення - "бальзаківський вік".
Хоч ти очима всю мене вимуч -
Хлопчику, хлопчику, це все не те:
Я ж розжилася на власний імідж -
Мені вже троянди шлють у готель!
...Але з липучих вогнів ресторанних,
з високогір"я сяйних авансцен
Виношу, мов зяючу ніжну рану,
Твоє півсире дитяче лице,
Де вилиці - круто, і губи - вперті:
без жодної скази, аж вогке - а все ж
З таких проступає готовність на жертву,
Як внутрішній відсвіт майбутніх пожеж!
Стоять у зіницях засльозені свічі...
Ще ти зостався такий - один:
Я упізнала тебе в обличчя
Пам"яттю геніїв и сновидінь.
Тремчу, неначе автокатастрофу
Раптом угледіла на бігу:
Такий медальйонноліплений профіль
В юності міг би носити Богун!
Ти ковтаєш клубок гарячий,
Ти весь іще - з борсань і мерехтінь...
Хлопчику, хлопчику, я тебе бачу -
Але не можу застерегти.