Нам немає місця у цьому місті.
Що не крок – тебе і мене впізнають.
Ми у місті собі не знайдемо місця.
Ми – тікаємо. Подумки ми втікаєм.
Ми вже вивчили мапи Європи, світу,
ми вже мапу вивчили України.
Та ніяк не знайдемо, де зігрітись.
Забобони мружаться нам у спини.
А тобі сподобалось, як по місту
ходять літні люди – взялись за руки...
Дві долоні разом – і є те місце,
де немає остраху і розлуки...