Чернетки – як біда. Чернетки – як потреба.
Я знаю: саме тут – серед кривих рядків –
Зірки найяскравіші, найчорніше небо.
І досконалий вірш, який завжди хотів.
І не важливо те – писався на коліні
Омріяний рядок, чи за хитким столом.
Найважливіше те, щоби мороз по спині.
Щоб від порядку слів повіяло теплом.
Чернетка – туга, біль, надія, нагорода.
Розрізнений, не зшитий у єдине, я.
Мій намір оспівать святу жіночу вроду.
Переконати світ, що я люблю життя.