Не ходіть до сумних – вам ніколи не вистачить сили
Подолати жіночий, такий, що не вимовиш, сум.
Як би тільки ви сильно і щиро її не любили,
Не змінити ніколи жіночих заглиблених дум...
І нехай це не ви спричинили потворності суму,
І не ваша провина у тому, не ваша вина,
Все одно не робіть марних спроб необачного тлуму –
Ні дійдете до суті, чому так сумує вона.
Не ходіть до сумних – обпечетесь, обпалите крила.
В світі сили нема, щоб жіночий завершити жаль...
Краще радість шукайте в обіймах усміхнених милих.
І кохайте їх так, щоб не знали журбу і печаль...