Ти хотіла любові? То маєш, нарешті, любов,
Від якої уже плачеш більше, на жаль, ніж смієшся.
І самій вже здається, що скоро по вінця нап’єшся
Тими слізьми міцними, пекучими, мов алкоголь.
Ти здивована тим, що у тебе любов не така,
Як хотілось, як мріялось. Ти вже у відчаю в сестрах.
І тобі вже здається, що сил не залишилось нести
Цю любов, що придумала, що – мов біда – нелегка.
Ти подумай, а може, він просто кохану зустрів.
І у неї в обіймах забувся – щасливо і тихо.
...Із любові чужої сама не зроби собі лихо.
Не плекай в собі слів тих, яких він і не говорив...