Сьогодні хвора рідна Україна,
Надію хтось плекає вже - на смерть.
І марить, що зруйнується країна,
Як ті будівлі, що згорають вщент.
Звучить з трибуни, в Раді вболівають
За неньку рідну аж до хрипоти,
Бо гради б'ють, на сході знов стріляють,
Де ж милість божа, іскри доброти?
Гадаю, Україно, навіть знаю,
Що мудрість переможе на віки.
Гармати вибухати перестануть,
Твої не будуть гинути сини.
І ти одужаєш, досягнеш мира,
Розквітнуть села, загудуть міста.
Співуча закружляє мова щира,
Збере синів в обійми майбуття.
Країна тисячи віків стояла,
Всі війни пережив, громади бурь,
Загартувалась, та могутня стала,
Стоїш на тому, міцніше сталі будь!