оригинал:
Хтось є в мені, і я питаю: - Хто ти?
- Не знаю, - каже, - Може, хто в роду.
Мене водив під руку Аристотель
в якомусь дуже дивному саду.
Згасало сонце у вечірніх лузах.
Десь в Римі правив Тит або Нерон.
А я тоді жила у Сіракузах,
писала вірші золотим пером.
Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, - невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог.
Перевод Ладомира Михайлова
Во мне есть кто-то, я с вопросом: - Кто ты?
- Не знаю, - молвит. - Может, кто в роду.
Меня водил под руку Аристотель
в каком-то удивительном саду.
В лугах сгорало солнце - травы в бусах.
И в Риме правил Тит или Нерон.
А я жила когда-то в Сиракузах,
стихи писала золотым пером.
Повсюду я своя - нигде не дома.
Душа летит в сиянии эпох.
А мне пути начало не знакомо.
Где оборвётся, знает только Бог.