Чорне. Біле. Чи не все одно?
Все навколо втрачає суть,
Коли ти неспішно сідаєш за ф-но*,
І у серці зникає печаль або лють.
Торкаючись клавіш - вбиваєш мене
І з розуму зводиш так легко:
Вселяючи в душу почуття неземне,
Відкинувши думи похмурі далеко.
І з дотиком кожним - нові відчуття -
В єдине злилося і чорне, і біле.
Назавжди змінивши минуле життя,
Наповнює музика серце моє спорожніле.
Фортепіано і ти - це все, що треба,
Щоб я поруч з тобою забув про турботи.
І на крилах мелодій поринув до неба...
Але впав ниць на землю -
Ти останню зіграла ноту.
by #Carnilgor 2017
*ф-но - фортепіано
Из сборника "Сорванные цветы"