Чому це тільки восени,
коли дощі змивають зелену фарбу,
розумієш,
що листя виткане з сонця?
Коли повсякденність,
як лід на вікні,
від дихання пам'яті тане,
розбираєш слово,
надряпане на склі -
щастя.
Коли роки
у великих турботах про малі справи
проходять -
усі кращі роки! -
чому це тільки тоді
здогадуєшся,
що вже все,
що це і було твоє життя,
твоє життя,
життя...
Як руку обпалив
осінній лист,
виданий маленьким накладом
у видавництві " Літо".
Почему это только осенью...
Валерий Липневич
Почему это только осенью,
когда дожди смывают зеленую краску,
понимаешь,
что листья сотканы из солнца?
Когда обыденность,
как лед на окне,
от дыхания памяти тает,
разбираешь слово,
нацарапанное на стекле -
счастье.
Когда годы
в больших заботах о малых делах
проходят -
все лучшие годы! -
почему это только тогда
догадываешься,
что уже всё,
что это и была твоя жизнь,
твоя жизнь,
жизнь...
Как руку обжёг
осенний лист,
изданный маленьким тиражом
в издательстве "Лето".
"Трава и дождь", Минск, Маст. лит.,1977