Якби я воліла піднести до неба
Твою мужню вроду, що в серці живе-
Я б склала той вірш, що й читати не треба,
Що подумки вільно до тебе пливе.
Можливо до нього би музику склала,
Але не таку, що зі сцени луна.
Тобі б її пошепки переказала
Твоя відчайдушно чутлива струна.
У краплях дощу я б її заховала,
Таємні лади супроводять цей спів.
Але я її не писала, бо знала -
Ти схильний мене відчувати без слів.