На кого схожий вірш? На мене, в першу чергу.
У нас багато з ним подібних, спільних рис.
Він, як і я, палкий. На пси не зводить нерви.
І, звісно, він, як я, стрункий, мов кипарис.
Так само, як і я, мій вірш не знає суму.
І навіть, як комусь здалось, що це був сум, –
То просто він, як я, собі задумав думу,
Бо вірш і має бути спадкоємцем дум.
Ми майже близнюки, та він не має статі –
Жінок й чоловіків він здатний закохати...
І всі мої вірші – немов кохані пані:
Усі вони – мої, і всі – мої кохані...