http://www.stihi.ru/2017/04/19/5550
Оригінал:
Неспокій, у душі – неспокій…
І віти гнуться до землі…
Весняний вітерець – жорстокий…
Мені б сховатися в теплі…
Обійми ти забрав навіщо?
Збиває з ніг зрадливість слів…
Холодний невблаганець свище,
Сміється з лагідних вогнів,
Що тануть у вікні чекання…
Вино вечірнє не міцне…
Не викрасти чуже кохання…
Й моє із вітром промайне…
(29.03.17)
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Где непокоя все истоки?..
И ветви клонятся к земле…
Весенний ветерок – жестокий…
А мне бы спрятаться в тепле…
Объятий ты лишил, ветрище!
Сбивает с ног неверность слов…
Палач неумолимый свищет,
Он осмеял мою любовь,
Что тает в пекле ожиданья…
Вино и на ночь не спасёт…
Чужое не украсть страданье…
Моё – тем ветром унесёт…