Обступи меня, лес, как в легенде о князе Хетаге,
когда конь был убит, он едва уже брёл.
Обступи меня, лес! Пусть задержится вся та ватага,
пусть ударится ярость о спокойствие крепких стволов.
Я побуду с тобой. Я тихо с тобою побуду.
Наклонись-ка ко мне и горсть земляники насыпь.
Посмотрю я на солнце. Поклонюсь я знакомому дубу.
Расспрошу, как дела у сосен, зверей и у птиц.
А погоня пусть ждёт, та жестокая, жирная тьма.
Никуда я не денусь. И судьбу я свою приняла.
И когда, безоружная, им навстречу я выйду,
То они испугаются, сами не зная, чему.
Оригинал:
Обступи мене, ліс, як в легенді
Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага,
коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів.
Обступи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага,
хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів.
Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду.
Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.
Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу.
Розпитаю, як справи у сосен, і звірів, і птиць.
Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті.
Я нікуди не дінусь. Я долю свою прийму.
А коли я, беззбройна, їм потім вийду назустріч,
то вони позадкують, самі не знають чому.