«ВЛЮБЛЁННОГО ПОЭТА ВИДИШЬ СРАЗУ - Рубаи»
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/2016/04/17/7244 , http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
=============================== Нина Плаксина
=============================== ВЛЮБЛЁННОГО ПОЭТА ВИДИШЬ СРАЗУ
=============================== Рубаи
=============================== ***
=============================== Влюблённого поэта видишь сразу:
=============================== Стихи его строку целуют, фразу,
=============================== Букетом солнечной весны благоухают,
=============================== А зайчик солнечный их нежит, словно вазу.
=============================== ***
=============================== Прекрасные цветы – девичьи лица.
=============================== С каким цветком любимая сравнится?!
=============================== Поэт находит вдохновенье в красоте,
=============================== Лишь ей стремится сердцем поклониться.
=============================== ***
=============================== Глаза судьбу пленили без возврата,
=============================== Дыхание частит до перехвата,
=============================== И в жгучих сполохах горит душа поэта –
=============================== Весна в улыбке милой виновата…
=============================== ***
=============================== Земная радость – жизнь во имя Бога,
=============================== Лишь в доброте к нему светла дорога.
=============================== Огонь любви душой в стихах разлит,
=============================== Любви, которой не бывает много.
=============================== ***
=============================== Живут стихи, и строки не забыты,
=============================== В них нежность, и посыл к сердцам сокрыты.
=============================== Не увядают, как сама любовь, цветы,
=============================== Когда скупой, мужской слезой омыты.
=============================== ***
=============================== Стихи тепло и нежность сохранят,
=============================== И грустный вздох, и ваш прощальный взгляд,
=============================== Соединив мечты и мысли в бесконечность,
=============================== Где наши тайны звёздами горят.
=============================== http://www.stihi.ru/2016/04/17/7244
===================================
Поета, що кохає, бачиш зразу - Рубаї
========================================
(перевод на украинский язык: Николай Сысойлов)
***
Поета, що кохає, бачиш зразу:
Вірші його рядок цілують, фразу,
Букетом райдужного світла духмяніють,
А зайчик сонячний їх пестить, ніби вазу.
***
Дівочі лиця – це чаклунство справжнє.
Кохана сяйвом чар до себе тягне.
Поет знаходить Муз натхнення у красі –
Їм тільки серцем поклонитись прагне.
***
Блищать у долі очі, як перлина.
У серці ніжна пісня журавлина,
Пекучим сполохом горить душа поета –
Весна у посмішці коханої провинна.
***
Земне буття – в ім’я та славу Бога,
Лише' в любові до Всевишнього дорога.
Вогнем кохання у віршах душа горить,
А думи линуть до небесного порога.
***
Живуть вірші, і не забуті строфи,
В рядках і ніжність, і печалі трохи.
Не в’януть, як сама любов, ті душі,
Що надихаються прозріннями Голгофи.
***
Вірші тепло і ніжність збережуть,
І смутний подих, і прощальних слів межу.
З’єднавши мрії та думки' у безкінечність,
Зірка'м про тайну серця розкажу.
***
Николай Сысойлов,
08.05.17
==============
С ударениями
=====================================
Пое'та, що коха'є, ба'чиш зра'зу – Рубаї'
==============================================
(перевод на украинский язык: Николай Сысойлов)
***
Пое'та, що коха'є, ба'чиш зра'зу:
Вірші' його' рядо'к цілую'ть, фра'зу,
Буке'том ра'йдужного сві'тла духмяні'ють,
А за'йчик со'нячний їх пе'стить, ні'би ва'зу.
***
Діво'чі ли'ця – це чаклу'нство спра'вжнє.
Коха'на ся'йвом чар до се'бе тя'гне.
Пое'т знахо'дить Муз натхне'ння у красі' –
Їм ті'льки се'рцем поклони'тись пра'гне.
***
Блища'ть у до'лі о'чі, як перли'на.
У се'рці ні'жна пі'сня журавли'на,
Пеку'чим спо'лохом гори'ть душа' пое'та –
Ве'сна у по'смішці коха'ної прови'нна.
***
Земне' буття' – в ім’я' та сла'ву Бо'га,
Лише' в любо'ві до Всеви'шнього доро'га.
Вогне'м коха'ння у вірша'х душа' гори'ть,
А ду'ми ли'нуть до небе'сного поро'га.
***
Живу'ть вірші', і не забу'ті стро'фи,
В рядка'х і ні'жність, і печа'лі тро'хи.
Не в’я'нуть, як сама' любо'в, ті ду'ші,
Що надиха'ються прозрі'ннями Голго'фи.
***
Вірші' тепло' і ні'жність збережу'ть,
І сму'тний по'дих, і проща'льних слів межу'.
З’єдна'вши мрі'ї та думки' у безкіне'чність,
Зірка'м про та'йну се'рця розкажу'.
***
Николай Сысойлов,
08.05.17
Коллаж мой – на основе фото из интернета