Коли до мене ти торкнувся,
Мій погляд птахою злетів…
Пішов… Та раптом озирнувся
І щось сказати все хотів…
Та Доля вибрала звитяги,
А сокіл в Небі так ширяв…
О, скільки в тім краси, відваги,
Що Дух замовк!.. І подих трав
Всю Землю росами квітчає,
Бентежить барвами пейзаж…
І Ранок ніжний День стрічає,
Плете життя, мов той колаж.
Буденно, тихо, непримітно
Дарує Серцю знов і знов
Любов, що є вовік і прісно,
Що є основа всіх основ!..
Торкаюсь вуст, очей «оправи»,
Торкаюсь спраглої Душі…
А в ній бринить війни октава,
О, Господи, зітри мерщій
Ті ноти болю і печалі,
І «градів» тих нестерпний шквал…
А на безсмертній пекторалі
Залиш мені мій чесний «бал»!
Я знов стою на переході,
Он воїн жебрає… Сльоза
Скотилася…А там, на сході
Загинув снайпер… Як лоза,
Той погляд в Серце проникає,
Болить, немовби, в грудях жар…
Немов, мене про щось питає…
Життя складає на вівтар.
8.05. 2017, 7-37
Я - ПРОТИВ ВСЯКИХ ВОЙН!!! ( для тех, кто понимает украинский язык)