Тримаю птаха щастя у руці.
Пірнаю у хвилини марнослав’я.
А крапелька солона по щоці
І присмак гіркоти та різнотрав’я.
Серпневі швидкоплинні вечори
У колі друзів з піснею до ранку.
Де зорі заколисують вітри,
Зникаючи з туманом на світанку.
А далі – що? – Втамовувати біль
Розлуки та чекати знов на зустріч.
Біля Дніпрових, ледь помітних хвиль,
На фестивалі з назвою «Славутич»
І рік мине, він швидко пролетить.
А зараз час згадати про минуле...
Та як помріяти про зустрічі кортить,
Про те, що вірш писати надихнуло!