«Когда один я находил истоки…»
Вильям Шекспир. Сонет 79
Немов видіння Пушкінське чудове,
Переді мною ти з’являєшся… Тоді
Захоплять враз сміливо мрії молоді,
У вірш натхнення легко знайде слово.
В тобі початок творчості моєї,
Сонет, мов промінь сонця, про красу твою.
Тобі лиш вірші безкінечно я творю,
Всі в почуттях від красоти твоєї.
У віршах твій я прославляю образ,
Твою великодушність, легкість, красоту.
І дружби довгими роками чистоту,
І вид твій, що скорив мене воднораз.
Тобі писати кличе голос мій, зове,
Можливо, моє слово зовсім не нове.