http://maysterni.com/user.php?id=634&contest_id=0
Оригінал:
Я прощу тобі, місто, трамваєм травмований травень
І підвищений тиск брудносірих похмурих будівель.
Щовесни захлинаюсь твоїми баскими вітрами
І в занедбане небо щовересня лину з бадилля.
Ще не раз на своїх перехрестях когось розіпнеш ти,
І метро-людожер ще не раз проковтне мене й викине.
Ще не раз я замерзну, по вулицях вволю навештавшись, –
Та зігріюсь твоїми вечірніми теплими вікнами.
Я прошу тебе, місто, подати, рятуючи, руку
Всім розчавленим, всім,
хто готовий в петлю чи на рейки.
От тоді я бравурний твій марш не сприйму як наругу.
От тоді я повірю святковим твоїм феєрверкам.
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Я прощу тебе, город, что май мой трамваем травмирован,
Ощутивший давление хмурых и серых строений.
Вновь весной захлебнусь, на ветрах быстрокрылых лавируя,
И в заброшенность неба впишусь я в сентябрьском паренье...
На своих перекрёстках не раз, не однажды, распнёшь ты,
И метро-людоед – сотни раз! – нас проглотит... (не слопает?)
И не раз я замёрзну на улицах – в дом бы, да в лёжку!
Но согреюсь твоими вечерними окнами тёплыми.
Я прошу тебя, город, спасая, подать всё же руку
Всем раздавленным, всем, кто и в петлю готов, на поверку.
Вот тогда я бравурный твой марш не ославлю как ругань,
Вот тогда я поверю салютам твоим, фейерверкам.
2010