Как тяжело я вами отболела.
Всё это было как виденье, сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
А разум спал, доверчивый Самсон.
Теперь пора прощаться нам. День будний.
На белых окнах замёрзли витражи.
И как мы будем, как мы будем?!
Родными были и уже чужие.
И эта сказка дней - она была недолгой,
И этот светлый сон - прошел бесповоротно.
И это тихое сиянье над моей судьбой! -
Оно осталось на всю жизнь со мной.
Оригинал:
Я дуже тяжко Вами відболіла
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.