Дякую за всэ

Мунческу
ДЯКУЮ ЗА ВСЭ

Сывый туман стоить в очах
Хоча дэнь сонячный, вэсэлый.
Нажаль одын у мэнэ шлях.
Прийдэ вэсна и гай зелэный.

Там будуть щебэтать пташки
Я их почую, та нэ бачу.
Жахлыво, болячэ, та ще ж!
Цэ моя доля, я нэ плачу!

Дэ б нэ була, в моий уяви
Малюнки в памяти малюю.
Даже в тэатри, на выстави
Я сэрцэм вси подии чую.

Звычайно вам нэ зрозумить,
Як цэ у яви всэ побачить.
Жыть в тэмряви и кожну мыть
Всэ нэодимнно розтовмачить.

Хай дывовыжно, воно так.
Корыстоваться почуттями.
Що в нэби пролэтыть литак,
А вы ж его нэ бачитэ очамы!

Та я нэ скаржусь, я жыву!
И Богу кожный дэнь молюсь!
Ще дякую я долыньку свою.
Бо я люблю и вирю, и надиюсь.

      Мария Мунческу
                2016г., 4 февраля

                ЗИМОВИ КАНИКУЛЫ

Пада, сыплэться снижок
Стэлыться кылымом пуховым,
Соби зроблю сниговычок
Всэ навкругы станэ казковым

Нэбо нибы парасолька,
Хмурыться та дуется
Били мухы як фасолька
У повитри кружаться.

Осидають на дэрэвах,
Плытуть снижынкы кружыва.
На бэризках и смэрэках
Билоснижна голова.

Дид мороз выйшов из лису,
Вин зибрався в подорожь
Подарункы в мишку нэсу,
Я тэпэр господар жэ!

Завита у кожный дим
Стукнэ своим посохом,
Подарункив хватыть всим,
Прывита нас з досугом!

Дитвора, сидайты в санки!
Тэпло одявайтэсь,
Руквычки та валянки,
А потим катайтэсь!

      Мунческу Мария
                2016 г., январь

                НЭ ЗАБУВАЙ, ЧЫТАЙ!

Ганьба мэни що я нэ розмовляю
На ридний мови кожный дэнь и час
Писень украинских я зовсим нэ спиваю
Нэвже змогла забуты нэ гаразд.

Та ни николы в свити нэзабуты
Безмэжнэ полэ спило жыто.
Працють поруч батькы и диты
Хлиб в закромах цэ свято литом.

Мэнэ пид лыстям в лыстопаде матинка знайшла
Говорять, рэшти малюкам, що их знайшлы в капусте
Дивчыськом босоногым колысь гусэй пасла.
Тэпэрь буваю дома там лыш у видпусци.

Сказать по правде так що сэрдэнько щымыть
И доля склалась так, що я як та лэлэка,
Хоча завжды душа туды лэтыть
Як витерець по над днипром из далэка далэко.

Звыкла давно побильшэ слухать та мовчать,
В ночи нэ сплю, складаю вирши, та зидхаю,
Скажить, будь ласка з кым я маю розмовлять?
Бэру кобзарь до раночку чытаю.

А иногда тэхэсэнько спиваю ридна маты
Высыть у нас в кимнати домотканый рушнычок
Из видты прывэзла его из батькивской хаты
Нэ залышылося на жаль мамою вышытых сорочок.

Пригадую, як рву волошкы в жыти,
Сплытаю з ных на голову винок
Як сяють очи нибы оксамыты.
Тоди як зацвита вишневый наш садок.


                Мария Мунческу
          2016г. июль, 24





   




                ВИРЫТЬ И МОЛЫТИСЯ

Прожену журбу, свичку запалю
Вогнык цэй яскравый душу зигривае
Пэстувать нэ стану долэньку свою
Свичечка горыть тае, оплывае.

Хвылюють турботы выришиты як
Можлыво для кого зовсим цэ пустяк
Лыш одна надия богу помолюсь
Самостийно зраночку за справы визьмусь.

З молытвою з господом ришинья прийдэ
Видшукалысь помоглы добри люды
Проминь сонячный ничь прожэнэ
Тэпли видносыны потрибны всюды.


           Мунческу Мария
                Ноябрь, 22, 2016 г.













                НЭ ТУРБУЙСЯ, МАМО

Витэр зирвав кружля лысточок
Лэтыть докы нэ упадэ
Гниздо покынув мамын сыночок
Дэж вин претулочок знайдэ.

Зайвэ хвылюеться матуся
Смилыви диточки твои
Дарэмно мамон э хвылюйся
Мы вжэ доросли соловьи.

Життя як витэрэць то дмэ то стыхнэ
Мы разлэтилысь також из гнизда
А нэнька наша сэ ни як нэ звыкнэ
Турбуеться завжды чека и выгляда.


           Мунческу Мария
                2016г. Ноябрь, 27







                НЭ ЖАРТУЙ, КОХАНЫЙ

Биля рички, биля броду
Заглядають вэрбы в воду.
Пада в воду жовтэ лыстя
Плывэ човэн в човни хрыстя.

Кароока, чернобрива, як русалочка красыва
В косы стричку заплитае
На той бэрэг поглядае
Хвыля човэн нахиляе, а Настусэнька спивае.

Выйшов мисяць из-за хмары
З поля вжэ жынуть отары.
Бэрэг крутый да высокый
Дэж Пэтрусь мий сынеокый.

Нэ жартуй, Пэтрусь, зи мною
Мы ж до шлюбу йдэм з тобою
Даже ричка хвылюеться
Настя з Пэтром мылуются.

Щедра пора вжэ осиння
Прохаем всих вас на вэсилля
Закохани Пэтрусь и Настя
Побажаем диточок и щастя!

       Декабрь 2016г.
                Мунческу Мария