Анфас

Мироненко Анатолий Анатольевич
Як хочеться у прірву небуття
Нікчемного себе самого збути,
Щоб розпочатись з іншого життя,
З вогнем в душі від творчої застуди.

Як хочеться забутися на мить,
Щоб зіштовхнути в прірву цю нікчему,
Щоб знову народитися - кортить…
І гартуватися від всесвіту окремо…

Напередодні Першотравня із Десни
Анфас - моє минуле визирає …
Тече буття неначе уві сні
І течія анфасу не змиває…