"Едва лишь ты, о музыка моя..."
Вильям Шекспир. Сонет 128
Я музику твою завжди сприймаю, як свою,
Коли душею відчуваю, що ти граєш.
У ті миттєвості, напевне, ти не знаєш,
Що в такт твоєї музики сонетом говорю.
Ледь-ледь до клавішів торкається рука твоя,
Відразу чую темп твій молодіжний престо.
Але зізнаюся, скажу тобі я чесно:
За молодіжним темпом не встига душа моя.
Та ось фортепіано перейшло в мінорний лад,
Звучить для мене музика твоя печально.
Душа моя сприймає їх страждально,
Але твоїй печалі зовсім я не рад.
Торканням ніжними руками клавіш
У всіх, хто чує гру, ти лід розплавиш.