"Водичко, водичко, умий моє личко!" -
Казала бабуся колись на зорі.
Текла та водичка - життя кінострічка,
Дитячих днів меншало в календарі.
"Умий моє личко, солодка водичко!"-
Матуся нашіптувала пізніш.
Текла та водичка з дівоцтва кринички,
Утім спорожнів і той ківш.
Вмивай моє личко, жадана водичко,
І душу від болю зціли!
Хай крильця розправить ця пташка синичка,
Снагою своєю її наділи!
Багато чого вже спливло за водою...
Не можна вблагати ні долю, ні час...
Втім знову прошу, як була ще малою:
"Умий світле личко..." нового дівча...
м. Донецьк, 23.04.2017