"Мандрівник пішов у великий простір,
де коваль кує йому новий одяг..."
Вистояв у черзі мандрівник
Цілих дев'яносто вісім років,
Щоб Коваль – великий жартівник,
Тіло йому викував. /Мороки,
З цим старим поношеним, багато…/
- Ти зроби, будь ласка, мені, брате,
Сильні мускули, неначе у Титана,
А обличчя, як у Апполона…
Щоб я красень був здоровий і рум'яний,
А іще, щоб грав на саксофоні.
Щоб дівчата, дивлячись на мене
Спалахом рожевим укривались…
Хай здійсниться, Коваль, нездійснене!
Крок… Іще… Хай буде, як бажалось…