Жінки не стАріють. Дорослішають трохи,
Мудрішають, втім невиправно молоді.
Попри злі будні й непрості епохи
Засіюють зернини золоті.
Збирають врожаї та знову сіють
Родинну ниву повсякдень і повсякчас,
За вік наморені, сріблинками сивіють,
Невпинно дбають, щоб вогонь не згас,
Який несуть в руках своїх тендітних
І бережуть від вітру і дощів.
Це з ним ідуть в життєві мандри діти,
Він жевріє і в скруті у душі.
Спливає вік, неначе за водою
Пливе вінок купальський уночі...
Жінки не старіють! Душею молодою
Творять Любові неосяжну височінь!
м. Донецьк, 22.04.2017