"Для верных слуг нет ничего другого..."
Вильям Шекспир. Сонет 57
Чекаю я щомить, немов слуга твій вірний,
Що ось почую телефонні я дзвінки.
А ти далеко так, що відстань неймовірна,
Вважається мені: без тебе я віки.
До цього звикнувсь я, терзаючись від скуки,
Яку від себе віршами завжди гоню.
І мрію: телефон в свою ти візьмеш руку
Від слів твоїх я спалахну, як від вогню.
Не маю я про тебе помислів ревнивих,
Бо дружба наша вирішила все між нас.
Змиривсь я з цим, бо часто був ранимим,
Але… Але ж… Моя ти мрія увесь час.
Ти - джерело в розлуці мрій моїх жаданих,
Без зустрічей я жить не можу дійсних, не уявних.