Сегодня каждый шаг хотел быть лёгким вальсом.
Не студит ветер уст – согрелся возле них.
И радостно моим подвижным, тонким пальцам
Касаться рук других, цветов весны других,
Моя любовь – тебе. А вот её обломки,
И через край вино! И цвет деревьев влёт!
То счастье, что растёт в объятьях рамки тонкой
Закрывшейся души и рамку эту рвёт!
В избытке чувства рассыпаются жемчужно:
Кому горячий смех, кому касанье рук.
Приходит миг, когда колье, уж став ненужным,
Жемчужины к ногам случайным бросит вдруг.
17 апреля 2017
Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом…
Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом.
Не студить вітер уст — зігрівся коло них.
І радісно моїм тонким, рухливим пальцям
Торкатись інших рук і квітів весняних,
Любов — лише тобі. А це її уламки,
Це через край вино! В повітря квіт дерев!
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки
Закритої душі і рамку цю дере!
Щоб зайвину свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто
Перлинами летить до випадкових ніг.