Калi ўжо забыты i снег i мароз,
а рунь зелянее на полi,
прылёты буслоў нас кранаюць да слёз
i лечаць душэўныя болi.
Да лiпы высокай ляцелi яны,
гадоў пражыла што нямала,
у кроне яе, у галiн цiшынi
буслянка-iх хатка стаяла.
У гэтай буслянцы сямейка буслоў
жыве i з дабром, i з надзеяй:
штогод аддаюць сваiм дзеткам любоў
Ў чаканнi "вялiкай" падзеi.
Над полем разносiцца клёкат буслоў,
спачатку так цiха, нясмела,
а сэрца надзеяю поўнiцца зноў
-глянь, пара буслоў прыляцела.
* * * 18.04.2017 г.
Перевод с белорусского стихотворения
Анатолия Уминского "Пра буслоў"
Когда позабыты и снег, и мороз,
уж травка в полях зеленеет,
нас аистов клёкот волнует до слёз,
а души надеждой согреет.
Два аиста к липе летят поскорей,
та липа уж многое помнит...
А в кроне у аистов между ветвей
их милое гнёздышко-домик.
Там аистов пара в "семейном дворе"
живёт и в любви, и в надежде -
Родится потомство в тепле и добре,
да вырастут детки, как прежде.
Разносится аистов клёкот вокруг,
сначала он тихий, несмелый...
А сердце надеждой наполнилось вдруг -
то аисты вновь прилетели.
Дефонтер.
Знаменка, 18 Апреля 2017 года
* *
Переклад з білоруської
на українську Ніни Трало
Коли призабудуться сніг і мороз
І зелень завруниться в полі,
Лелечий приліт нас торкає до сліз,
Душевні вгамовує болі.
До липи високої прагли вони,
Що років стояла немало,
Де в тиші галузок, у кроні весни
Вітрами домівку гойдало.
В буслянці широкій сімейство лелек
Живе і з добром, у надії,
Що їх обмине джерело небезпек
І щастям життя заясніє…
Над полем розноситься клекіт птахів,
Спочатку так тихо, несміло…
Всім серцем вертають до рідних дахів.
- глянь, пара лелек прилетіла.
19.04.2017 р.
* *