Якщо, не маєш рації, - той сенсо-змісту не знайдеш,
А сенс, голубко мило, - то дуже злая штука!
Немов пилинка в око прилетить, - та й колупатися у тому сенсі,- є дурная штука!
Але,-наче в місячну, зоряну, тихую, весняну ніч, - я Бачу коло біля того Горизонту!
Мені є до вподоби Сніг, - але дуже пізно ляга спати,
Мене оточує лише те, що має оченятами щасливими кліпати,
Але не Мухи, що натурою своєю лайна побільше увірвати!
Шальні ті очі, мати рідна, ой шальні, матінко ти моя рідна,
Немов шифровані зіниці, немов у тоєї Лисиці!
Я Пітьму Бачу у Очах тієй-тої кобилиці!
Ти Сонця Світ у дзеркалі плекай,
А я вже утомив від тих концертів за цурерки,
Змієвіє Усі Ви Юраття, - усіх поклав би на Багнети!
Почуєте ще дітки - вовчий Вий,
Пізнаєте, - що то Палити,
То Палати!
По хатах Мир і Спокій, дітвора,
- але є то лиш по тих Хатах!
Соборну будувати зібрались?
Чи вмієте Ви дюже шифруватись?
То Наші Предки землю кров'ю Боронили,
А ви, - на Неї Дідька Лисого Поклали!
І знайте, Дітки, знайте,
- Прийде Час,
що на багнетах Буде Інший,
- Хтось Із Вас!
Ви трішки посиділи в Казематах?
Героями Вважати себе вже зібрали?
Уперлись Рогом до монети?
Чи за собою, беники, Ви підбирали?
Ох, Лихо- Лишенько із Вами!
Не хоче Вам до Неба Мирного,
До Жита рідного!
Понаїдатися, мов пси Ви всі Хотіти?
А пузо теє юнацькее,
- не лопне по тропі Воєнній?
12.04.17