«Блистательный мне был обещан день…»
Вильям Шекспир. Сонет 34
Глибокий випав сніг в долині млистій,
Весни далекої десь бродить тінь.
Дню час від ночі забирать не лінь,
Щедріше сонце у гаю безлистім.
Стає день довшим, світлим, променистим,
А як привітний від беріз покров!
Від паводка стара колода знов
Схилилась, майже вся у річці чистій.
Лиш чутно тріск гілок в глуші лісній
У відповідь на неослаблі ще морози -
Вони підвладні лиш весні одній.
Березам стануть не страшні зими погрози,
То ж радісно закапають в гаю з них сльози,
І мрію принесуть - живу я в ній.