Весна і ніч, зірок мовчання,
І колисання свіжих трав в гаю.
Вишневе, яблучне цвітіння
В земному,пелюстковому раю.
Вершини темні нахилились
Над тишою квіткових снів.
Сузір'ям небо розстелилось
Мільйонами незвіданих світів.
Дивлюся у прозору сутінь,
Весняний подих першого тепла.
Збирає у долоні зелень,
Дощів травневих дзеркалА.
Берізка коси розпустила,
Вдягла смарагдове вбрання.
У гості місяць запросила
Гарніша й радісна щодня.
Ця ніч немов, щось приховала
Наповнилася сенсом у цей час.
Передчуттям кохання стала
Вона чарує і бентежить водночАс.