Подаленіли кращії літа,
Прийшла зима, до скроні доторкнувшись.
Я вже не той, і ти уже не та,
Та все-таки зв'язок наш непорушний.
Ти наче квітка в ранішній росі,
У сни мої приходиш молодою
У всій своїй привабливій красі –
Тебе я пам'ятатиму такою.
Ти ж в дзеркала навмисно не дивись,
Теж йди в дощі широкою ходою,
Вони хай рясно миють, як колись –
Живою, а не мертвою водою.
Оновлений ще й поглядом твоїм,
Назустріч вийду наче із туману,
І стану теплим променем ясним...
Заради тебе я і сонцем стану!
Перевод В.Бондаренко
http://www.stihi.ru/2018/08/19/136
Умчались вдаль те лучшие года...
Пришла зима : виски припорошила.
И я не тот, и ты уже не та,
Но все же наша связь неразрушима.
Ты как цветок , что в утренней росе,
И в сны мои приходишь молодою
Во всей твоей заманчивой красе.
Тебя я помнить буду лишь такою!
Ты в зеркала напрасно не смотри,
Идя в дожди ускоренной ходьбою
Они пусть нас омоют изнутри
Живою, а не мёртвою водою.
Оновленный я взглядом вновь твоим,
Навстречу выйду, будто из тумана,
И стану теплым лучиком сквозным...
Тебе я в дар теперь и солнцем стану.