http://www.stihi.ru/2015/12/01/1320
Оригінал:
У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу
Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.
Я істину шукав в бувальщинах легку й просту
І ноги донести до Дубліна мені не сила.
Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,
Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось
А на полях Ірландії – червоні маки –
Сліди легенд сумних – буття спинилось.
Ми легковажимо життям – такі вродились
Чи то наш острів замалий чи все приснилось…
На півночі оленя загубився слід і три поети
За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.
І я пісень старих сумних собі на рану
Поклав і журюся – колись і нас не стане…
Переклад з української Світлани Груздєвої:
В зерцале луж заметил нынче тень свою слепую
Ты слышишь, Еохайдэ, да? Вздымай же паруса.
Искал я истину в реале – лёгкую, простую,
А ноги в Дублин донести не в силах – чудеса!..
Подсвечник дней чужих мне дан
лишь в знаках придорожных,
Со странными людьми идти над бездной мне пришлось
Ирландских маков на полях засилье в днях тревожных
Следы легенд печальных в них – скрипит земная ось…
Мы легкомысленны: такие в жизни уродились
И то ли остров слишком мал а то ли всё приснилось…
На севере оленя след пропал и три поэта,
За тайной следуя, туда плывут в своих сонетах.
Я песни старые страны прикладываю к ране
И тоже в грусть впадаю я – когда-то нас не станет…
Аватар Автора оригинала