Перевод выставлен на предварительный просмотр.
Буду благодарна замечаниям и пожеланиям.
Автор: Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) —
украинская поэтесса и литературный критик, член ОУН. Погибла в гестапо.
Перевод Инессы Соколовой
Елена Телига – Вечерняя песня
За окнами день холодный,
Смотрю на закат в огне...
Закрой же в моих ладонях
Свою нелюбовь и гнев.
Сложи на мои колени
Каменья жестоких дней,
Волос серебро, сомненья
К ногам положи скорей.
Чтоб сердце запело птицей,
Как вольный весенний птах,
И стойкому можно влюбиться,
Заснуть на моих устах.
А я поцелуем теплым,
Как смех детский – мил у них –
Гасить буду ада пекло
Во взглядах и мыслях твоих.
И ежели завтра в просторах
Пронзительно взвоет труба –
В продымленный черный морок
Тебя соберу сама.
С собою не дам пустое –
Моя ни к чему там дрожь!
Тебе я пожалую к бою
Остёр поцелуй как нож.
Чтоб понял в пронзительном свисте,
Что крик – продолженье молчанья.
Уста мои были как выстрел,
А жгучесть меча – лобзанье.
---
Оригинал
Олена Теліга – Вечірня пісня
За вікнами день холоне,
У вікнах — перші вогні…
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів,
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце
Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся,
Спочив на моїх устах.
А я поцілунком теплим,
М’яким, мов дитячний сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма —
В задимлений, чорний морок
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою —
Я плакати буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті —
Для крику і для мовчань —
Уста рішучі як вистріл,
Тверді як лезо меча.