Повітря так лагідно торкається шкіри,
що хочеться бесперестанно його відчувати.
Мені здалося, що ти зі мною щирий,
але ти показав мені інше обличчя раптом.
Зараз, коли я стою на своєму новому перепутті,
може ти і трохи сумуеш за мною.
Та мені краще тут, з вітром поруч бути, ніж колоти серце, як горіхи, з тобою.
Так, ми дихали одне одним, поки вистачало сили,
Чіпляли якісь неможливі хештеги, мазали шиї милом.
Так, ми сміялися, мов насправді, до колік у животі.
Але я зрозуміла, що мені набагато краще ходити по цій підлозі просто на самоті.
Без тебе. Мовчки. Мов мене забрали санітари, та скрутили у дурку.
А я така шаркаю ногами по дерев'яним дошкам, збив собі п'яти, та сміюся гулко.
Так, краще так, ніж дивитися тобі в запотівші очі,
Та думати, думати, що ж ти ще раптом таке захочеш?
Ні. Дякую. Я наїлася доситку твоїх крихіток.
Ти краще купи собі котика, він буде вчити ходити тебе не в серця, а в лоток.
І може тоді, десь раптом побачемся з тобою посеред ночі.
І ти зрозуміеш, чому я більше не вірю в очі...
--------------–
Юлька ИМХО.