Давно ми цілувались в ніч під ранок
І разом зустрічали наш світанок
Давно не віддавались почуттям
Ти тут собі сама, а я собі десь сам
Я сильно не люблю коли прощання
Вокзали, що все знають про кохання
Далеко десь лиш придбаний квиток
Зима, то сніг.....а осінь, то листок
Тюльпанами все поле поросло
Їх стільки, що мільярдне те число
І в кожному для когось почуття
Це ми... Це ти... Це мабуть десь і я...
Для інших ми навряд чи зможем жити
Якщо любили, то й будемо любити
Ми справжнього напилися життя
Де медом замасковують сміття
Шкода, що сильний град ламає квіти
Таку погоду важко зрозуміти
Напевно так судилося жити нам
Ти там собі сама, а я собі десь там