Нещадно в тілі палахтить любов,
Давно їй розум непідвладний...
Тікатиму від долі, мАбуть, знов-
Мій день гвавтує, безпорадний!..
То гра уяви чи вчорашній сон?..
Тебе, здається, я створила!..
До щастя в найжаданіший полон
Душа летіла легкокрила...
Не бачила ніколи я краси,
Що божим світлом променіє...
Раніш не чула голоси,
Якими серце зараз мліє!..
Стежинами до тебе навпростець
Я в мріях нелукавих бігла...
Впізнай мене... Я просто мандрівець
Нічного зоряного срібла.
Заплющу очі, кроки вже німі...
Твій подих... це і є реальність?..
Нікого більше, тільки ми самі-
Хвилин зворушлива тональність...
Нещадно в тілі палахтить любов,
Давно їй розум непідвладний...
(05.03.2017)
Картинка з інтернету. Вдячна автору.
Перевод на русский Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2018/01/07/6485