Чи вартий ти народження краси,
Що стріла світ так боязко і ніжно?
Відбитками весняної роси,
Здійняла крила щира й білосніжна.
Ти пестиш квіти,мов то руки долі.
Оскаржений німий твій дифірамб.
Я утопаю в свіжості магнолій,
А на папері розквітає ямб.
І вітер заворожено стихає,
Не має права кривдити бруньки.
Та й думка моя тихо завмирає,
Сплітаючись з квітками у вінки.