Ти у мрii моi восени несподiвано ранком вiйшла...
Ти у мрії мої восени
несподівано ранком війшла.
Я не кликав тебе, ти лебідкою білою
крила поволі звела,
Понад дахом моїм почала ,
як лелека, кружлять і кружлять
Та про щастя зі мною
вірші почала промовлять.
Де ж, лебідко, у пошуках щастя
минулі роки ти була?
Де ж надія поділась,
сердешна, куди ж загула?
Почуття лиш зостались
довічно в серпанку надій,
Спрагу не утоливши,
ти зникла нестримно у озері мрій.
Та застигли мої почуття
разом з тілом холодним моїм,
Заблукали у пошкуах щастя
вони в білім вірії зим.
Ти надію на зустріч
та щастя весною мені подала:
Там, де ти – там два білих , як сніг,
у лебідки пухових крила,
Що до неба злетіли з тобою,
щоб ту височінь подолать,
Свою долю едину , як сонце,
навіки зі мною обрать.
© Copyright:
Валентин Пепел, 2017
Свидетельство о публикации №117040511077