Небо!небо!блакиттю звучить…
В тій блакиті зелені оркестри
На світанку стривожили мить,
Увірвались аккордами в серце...
Мого серця невситні уста
П'ють красу цю, мов воду цілющу,
Й далини новизна запашна
Заспокоїть притомлену душу.
Я закохана в свіжість весни,
Я в обновленні спрагу тамую,
Я єством проростаю крізь синь,
Розпрозорений простір цілую.
Я зелену оцю глибину
В час земного розквіту-злету,
Як велику несу таїну,
Дорогі бережу амулети!
О, як небо блакиттю бринить!
В тій блакиті зелені оркестри
На світанку стривожили мить,
Увірвались акордами в серце…
26.04.10