Життя таке безглузде і мале,
Минається, неначе та хмаринка,
У безлічі часів буття -
Одна миттєвості частинка.
Життя таке вагоме і сумне
І стільки в ньому тягості і болю…
Неначе босим по стерні пройдеш
У неогляднім передзимнім полі.
А все ж на згадку про життя своє
Я назбираю спогадів квітучих,
Як діамантів, купку чималу,
Й промінчиків веселих та сліпучих.
24.11.12.