Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2017/03/28/2117
Оригінал:
В повiтрі марево нічне спливає стиха
На край долини, де густі кущі ожин.
В цю ніч душі моєї спокій рівно диха,
Для суєти і для тривог нема причин.
Нехай безсоння чорні тіні виплітає,
Їх спопелить до тла ожиновий вогонь.
Мені ясніє на душі, бо прилітає
Тепло і ніжність оксамитових долонь.
Безсоння думкою про тебе розквітає
І ніч стає неначе саду білий цвіт,
«Люблю тебе! Люблю тебе!» - душа співає.
А ти мовчи. Ти спи в обіймах ніжних віт.
Поринь, коханий мій, поринь у диво казку,
Нехай нам душі гріють звуки чарівні.
Я даруватиму тобі, любов і ласку,
А ти надії цілий світ даруй мені.
Перевод Инны Гавриловой
Ночное марево вплывает в воздух тихо
На край долины в гущу кущей ежевик.
В такую ночь душа моя не знает лиха:
Дневной настрой сует-тревог невольно сник.
И пусть бессонница сплетает тени в сети,
Сожжёт огонь их ежевичный в пыль до тла.
В моей душе любимый образ чист и светел,
Ладоней нежность бархатиста и тепла.
Я светлой думою бессонный бред раскрашу
И ночь настанет, словно сад весной в цвету.
"Люблю тебя!"- душа поёт и ветви машут.
Молчи! Усни...я колыбель из рук сплету.
Приди ко мне, мы окунёмся в чудо-сказку
И пусть нам души греют звуки в дивном сне.
Я подарю тебе любовь свою и ласку,
А ты надежды мир в ответ подаришь мне.
01.04.2017г.