"Божок любви под деревом прилёг..."
Вильям Шекспир. Сонет 154
Амур закрив своїм волоссям пишним очі,
Поклав свій смолоскип і ліг серед поляни.
Підкравшись до Божка, одна із жриць Діани,
Його украла зброю - й до води, що мочі.
У річку опустила смолоскип скоріше,
Вода нагрілась так, що стали бить фонтани.
Закохані, щоб лікувать на серці рани,
Пішли до річки швидко, щоб не стало гірше.
Коли прокинувся Амур, до річки враз побіг,
Із іскр очей у Музи запалив він воду,
І ліки дав закоханому знов народу,
Але моє він серце запалить не зміг.
Всім, тільки не мені, вода допомагала,
Лікуюсь я очами Музи, та мені все мало.