Я їй зізнався, що не зможу хорей од ямба відрізнити...
І тут вона, доволі щиро, найголовніше – компетентно,
Мені розкрила таємниці хореїв, ямбів, анапестів,
Ще й амфібрахій пригадала, і ще... Я всіх цих слів не знаю...
Вона у розповіді щирій була зразково емоційна.
Гекзаметр теж, цілком доречно, був згаданий у монолозі.
А я дивився компетентно на пальці ніжні п’ятистопні...
І думав, що її коліна миліше ямба із хореєм...
А потім не було ні слова про розміри віршів з рядками.
Все склалося так ідеально, що і Гомер би нам позаздрив.
І так спліталися, між іншім, вологі пальці п’ятистопні,
Що я відчув себе поетом, і Муза на плечі заснула
Без жодних навіть зауважень...