Думки поза моє бажання
Так міцно в свій полон взяли…
Не покида іще кохання,
Що зародилося, коли
Відлютували вже морози,
Сніги струмочками зійшли,
Бруньки обсіли верболози
Й такі ще юні ми були…
В коханні б тім, мов пташкам в житі,
Купатись, та вже щось не те…
Літа – літа, куди, скажіте,
Ви нас так швидко несете?..
---